Недільний ранок 22 червня 1941
року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася
найжахливіша війна в історії нашого народу – Велика Вітчизняна, яка забрала
життя кожного п’ятого співвітчизника. День початку війни став в Україні
історичним днем глибокої скорботи.
Цей день нагадує нам про всіх
загиблих в боях, закатованих у фашистській неволі, померлих у тилу від голоду
та поневірянь.
Ми сумуємо за всіма, хто ціною
свого життя виконав святий обов’язок, захищаючи в ті суворі роки нашу Вітчизну.
День скорботи встановлено в
Україні “…з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок
українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945
років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських
організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських
переслідувань…” згідно з Указом Президента України “Про День скорботи
і вшанування пам’яті жертв війни в Україні” від 17 листопада 2000 р. №
1245/2000.
У День скорботи і вшанування
пам’яті жертв війни українці згадують усіх тих, хто поліг на полі брані, кого
замучили у концентраційних таборах, кого розстріляли у в’язницях і таборах
НКВС, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Вітчизна була вільною від
будь-якого завойовника. Найжорстокіша та найкривавіша війна в історії людства,
що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Щодня гинуло майже
14100 радянських людей, кожну годину – 588, кожну хвилину – 10. Загалом за роки
Другої світової війни Україна втратили 8 мільйонів своїх громадян (5,5 мільйона
цивільних і 2,5 мільйона військових). Тому про мужність і героїзм, проявлені у смертельному
двобої всіх народів з фашизмом, людство завжди має пам’ятати.
